Кодеиновый сироп Lean Purple Drank Коммунар

Мне очень хочется рассказать тебе историю, как я вступил в мир наркотиков и полностью раскумарился. Было это прошлым летом, когда я решил попробовать что-то новое, что-то, что мне еще никогда не доводилось пробовать. И не спрашивай, почему именно я сделал такой выбор, ведь у любопытства нет границ, правда же?

Вот и однажды, гуляя по подземному переходу, я услышал недовольное проклятие одного парня. Ну, я не мог пройти мимо – взглянул на него сочувственно и спросил, что случилось. Расстроенный импостер по кличке Вован оказался там по причине провального обмена «закладками». Он расстроенно молвил, что ожидал купить кодеин, а вместо этого получил обычные аспирины. Понимаешь, чувак, никому не понравится, когда его обманывают, особенно когда дело касается наркотиков.

Когда я услышал историю Вована, меня осенило – ведь сам я хотел попробовать кокс, но ни разу не видел настоящего продавца. Вот как раз где-то тут и поворотилась моя удача на наркотическом поприще. Этот мухлежник, прозванный Колян, оказался именно тем, кто мог мне помочь.

Мы с Коляном быстро подружились. Оказывается, он недавно начал продавать кокс и его «закладки» были желанными на рынке. Поговаривали, что это были самые крутые кристаллы, что не каждый имеет возможность такое позволить себе. Ну, я, конечно, засомневался, но страсть к новым ощущениям превозмогла все мои сомнения.

И вот настал тот долгожданный день. Я и Колян встретились на парковке, и он вытащил маленькую белую бумажку с кодовыми словами. Я дико волновался, но в то же время был адски счастлив. Не могу сказать, что мы делали все на расслабоне – транзакция была спокойной и быстрой. Я отдал в долгометражной тишке деньги, а Колян сунул пакетик в мой задний карман.

Я не мог верить своему везению – настоящий кокс был у меня в кармане! Чувак, это был восторг, но я знал, что расслабляться рано. Ведь настоящий тест на выносливость ждал меня впереди – мое первое употребление наркотика.

Помнишь, я говорил, что я тот импостер, который раньше никогда не раскумаривался? Так вот, перед моими глазами был выбор – либо остановиться, либо сделать шаг в бездну. Ты, наверное, можешь догадаться, какой путь я выбрал.

Прошло всего несколько часов, и я уже сидел в своей комнате с раскрытым пакетиком кокаина. Я насыпал немного кристаллов на стол и аккуратно разделил линию с помощью своего билета на метро. Каждую клеточку моего мозга охватило бешенство от предстоящего опыта.

Я закатил долларовую купюру и сделал глубокий вдох. Внезапно, наступила ломка – мои руки затряслись, но я продолжал двигаться вперед. Блядь, это было настолько сильное ощущение, что я даже не мог описать своими словами. Я превратился в настоящего наркомана, забыв о своих прежних целях и мечтах.

Но, чувак, я тебе не советую идти по этому пути. Каждый день я тратил все больше и больше денег на наркотики, пока не оказался на бездне своей зависимости. Звезды на небе уже давно затухли, и теперь все, что осталось, это лишь пепел.

Мой рассказ подходит к концу, и я надеюсь, что ты извлечешь урок из моей истории. Не важно, какие красивые слова и приглашения окружают тебя – они просто маскируют настоящую опасность. Не позволяй себе быть наркоманом – это не весело, а всего лишь путь к гибели. Так держись, мой друг, и береги свою жизнь.

Тэги: наркоман, закладки, импостер, попперс, на расслабоне, раскумариваться, крис, ломка, тишка.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.